На главную   Контакты   Поиск   Карта сайта   Ссылки 
рефераты
 

Український козацький дипломат - Юрій Немирич (реферат), стр. 2

атися, щоб у купі рятувати батьківщину, в купі славу здобувати... Ви вже покуштували й польського, й московського (після 1653 року) урядів, покуштували волі й неволі. Колись казали: «Лихі ляхи», а тепер певно скажете: «А москаль ще гірший!» ...Що принадило люд український до ярма московського? Віра? Неправда! У вас віра грецька, а у Москви — московська. Москалі так вірять, як їм цар скаже. І держить Москва вас, козаків, тільки поки нас, поляків, вашою кров'ю завоює. (Так воно й вийшло: Катерина II майже одночасно покінчила і з козацьким самоврядуванням, і з державністю Польщі.) А потім загонять вас аж до Біл-озера, а Україну заселять московськими холопами... То в нас з вами спільна справа, ви — нас, а ми — вас рятуватимемо». Промову польського посла козаки сприйняли схвально; після обговорення виборними від кожного полку проекту Гадяцьких пактів їх було підписано. Що було у тих пактах?

Йшлося насамперед про утворення Великого князівства Руського, яке охоплювало б усі землі України, як Правобережної, так і Лівобережної. Нове князівство входило до союзу Польщі й Литви як рівноправна Третя Посполита. Щодо внутрішнього життя, то Україна отримувала повну автономію, однак зрікалася права зовнішніх відносин. Управлялося Руське князівство виборними органами, головою уряду визнавався гетьман, який обирався довічно і був найвищим сенатором спільного Сейму. Державна мова — українська; Князівство мало власну державну скарбницю, свої гроші, своє військо. Передбачалося постійне збільшення, за певною квотою, української православної шляхти. Попри спротив поляків, Гадяцькі пакти скасовували Унію (Київський митрополит Діонісій Балабан встиг навіть написати листа до Риму), а також урівнювали в правах українських і польських єпископів. В Україні мала бути заснована друга академія (після Могилянської), а кількість шкіл та друкарень не обмежувалася. Скасовувалася цензура. (Академія, друкарні й цензура — то, безумовно, ідеї Юрія Немирича.)

Прийняття козацькою Радою Гадяцьких угод співпало у часі з перемогою гетьмана Івана Виговського над російським військом князя Ромодановського (битва під Пирятином). Ромодановський врятувався втечею, а князя Пожарського козаки взяли в полон і видали своїм союзникам татарам; ті стяли князю голову.

Справа тісного союзу з поляками просунулася досить далеко — Гадяцькі пакти обговорювалися Великим сеймом у Варшаві. Козацький посол Юрій Немирич виступив там — від імені «батьківщини вояцького, із віку преславного на морі й на суходолі народу українсько-руського» — із «просторою» блискучою промовою. Пакти було схвалено й затверджено двобічними присягами. (Скоріше за все, Гадяцьких пактів дотримувалися б не краще, ніж Переяславської угоди, — прямо залежно від сили та єдності козацтва.) До перевірки вірності клятвам короля Яна-Казиміра та сенаторів, однак, не дійшло.

Коли торжествуючий Юрій Немирич повернувся з Варшави, справу союзу з Польщею було вже програно. На той час гетьман Виговський зазнав кількох серйозних поразок від великоросійського війська; козаки почали знову відвертатися від союзу з «ляхами». А влітку 1659 року проти гетьмана Виговського та Гадяцьких трактатів повстали козаки під проводом Тимоша Цецюри та Золотаренка, налаштованих на союз із Москвою. В цьому заколоті Виговський позбувся гетьманських клейнодів (трохи пізніше — й голови), а Юрія Немирича козаки оточили поблизу Ніжина і «порубали на капусту», як сказано в «Летописи самовидца о войнах Богдана Хмельницкого».

Так загинув вельможний пан Юрій Немирич — один із найцікавіших політичних авантюристів України ХVII століття, типова людина епохи Відродження. Схильність до наукових занять поєднувалася у ньому з войовничістю, релігійні роздуми — з політичними інтригами, аристократизм — з пристрастю до республіканської демократії. Юрій Немирич міг провести своє життя у спокійних розкошах, у тиші кабінету вченого, а натомість наповнив його конфліктами з інквізицією, союзами з невірними королями й козаками, участю в кровопролитних битвах. І все життя ходив по лезу бритви.

Замiсть епiлогу. Після Івана Виговського гетьманом було обрано 18-річного сина Богдана Юрія Хмельницького. На другій Переяславській раді гетьман Юрій присягнув на вірність Великому государю Московському. Було підписано також нові «Переяславські конституції», які радикально урізали права козацтва. А через рік після усунення «ляха, зрадника Івашки Виговського» та його прихильників козаки зібралися на Чорну раду у Корсуні. Там кожен урочисто, на Святому Письмі відрікся від союзу з Москвою і виголосив клятву вірності польському королю. Вже без Гадяцьких трактатів.

<< назад    

© 2006. Все права защищены.