На главную   Контакты   Поиск   Карта сайта   Ссылки 
рефераты
 

Дерев яна архітектура Покуття (курсова робота), стр. 2

уціліло значно більше, але й тут вони потребують ретельної охорони. Українські дерев’яні церкви дуже різноманітні і за своїми формами і за художньою образністю. В кожній історико-географічній області складалися свої стилістичні особливості. Проте всім українським дерев’яним спорудам притаманні й загальні риси. Для української архітектури характерні перепади даху, так звані “золоми”, що ілюзорно підвищують всередині висоту споруди.

Збереглися пам’ятки ХVІ-ХVІІ ст. релігійного культу. Наприклад дзвіниці. Дзвіниці ставляться звичайно окремо від церков, часом навіть у значному віддаленні від них. Лише в тих місцевостях які були в сусідстві до Заходу будували дзвіниці разом із церквою (Лемківщина, почасти Бойківщина, Закарпаття, Слобожанщина). Хоч найстарші збережені зразки дерев’яних дзвіниць походять із початку ХVІ ст. (Поти лич), але ряд даних вказує на їх давню місцеву культуру, що сягає доби готики. Знаємо також, що на Україні церкви й особливо монастирі пристосовувалися до оборонних цілей не тільки в середньовіччі але й у століттях ХVІ-ХVІІІ.

Збережені зразки дерев’яних дзвіниць, особливо в Західній Україні, говорять про особливу давність архітектури форм – більшу, як форми самих церков, біля яких вони стоять.

Конструкція дзвіниць буває двох родів – старша – рублена з брусів або віблеків, зложених у поземному положенні, й новіша, яка зустрічається частіше, - слупово-хрещата.

Пізніше, основний тип дзвіниць, який ми окреслили вище, по мірі поширення на цілій Україні часто спрощувався, а розміри дзвіниць зменшувався. Та разом із тим у руках народного майстра ця проста схема набуває незвичайно великої різноманітності форм. Пропорції мас безконечно міняються. Форма їх незвичайно різноманітна – квадратова, з напівкруглим. еліпсним чи шестикутним закінченням, трикутна, п’ятикутна, шестикутна, округла, еліпсна, у формі сегменту, пів еліпса й т.д. Квадратові дзвіниці, побільшуючи свої розміри й кількість поверхів, часами виростають у складі архітектурні композиції з широким описанням, прекрасно різьбленими колонками та критими галерейками, які у свій час були поширені в міських будинках. Зразком таких розкішних будов можуть служити дзвіниці ХVІІІ ст. в Печеніжині (пов. Коломия), Ясениці Замковій (пов. Самбір), а також на Волині, Київщині й Полтавщині.

намітити історичний розвиток церковного дерев’яного будівництва тим важче, що в різних місцевостях зустрічаються деякі відмінні типи будови, - зміна форм не скрізь наступала одночасно в залежності від світових стилів.

Такою околицею є передовсім Бойківщина в Карпатах. Тут заховався дуже цікавий усталений тип будов, первісний найперше щодо своєї конструкції. Особливої уваги заслуговує конструкція й самий спосіб будування бойківських церков. Ступінчасто-пірамідальне перекриття бойківських церков свідчить про незвичайну давнину.

Оригінальний вигляд бойківських багатоповерхових церков із численними ступінчастими переходами й дошками давав привід деяким дослідникам й аматорам шукати подібності з норвезькими церквами й навіть індійськими погодами.

Переважна більшість бойківських церков побудована у ХVІІІ ст. – лише одна, можливо, в 1641 р. (перехресна на Закарпатті) – але в найстарших церквах сусідніх із Бойківщиною місцевостей, баланс підприємства навіть н цілій Галицькій рівнині й Волині, зустрічаємо ознаки того самого “бойківського”, себто первісного, типу церков із пірамідально-ступінчастим перекриттям.

ТИПІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОО ДЕРЕВ’ЯНОГО БУДІВНИЦТВА

Пірамідальна форма перекриття зрубів, як примітивна й найпростіша, могла затриматися лише в глухих закутках, яким є, наприклад, Бойківщина – на рівнині розвиток дерев’яного будівництва йшов далі. Передовсім з’являються восьмигранний підбанник.

Вісімка з клином-межилучником постійно вживається в церквах Гуцульщини. Загалом гуцульські будови мають свої особливості і творять до певної міри осібний тип. Походження п’ятизрубної хрещатої дерев’яної будови на Україні ще в належній мірі не висвітлене.

Характерні особливості гуцульських церков, крім хрещатого заложення, є такі. Середній квадратовий зруб переходить угорі у вісімку, перекриту високим восмибічним стіжковим перекриттям із невеличким заломом коло гзимсу.

П’ятизубні будови, крім стисло гуцульської території, поширені також у сусідніх до Гуцульщини землях – на Буковині, у Галичині (в повітах Коломия, Снятин, Калуш, Станіслав). Щодо п’ятибанних церков на п’ятизрубному заложенні, то їх у Галичині дуже мало й то переважно новіших часів. Досить поширені вони на Київщині, Полтавщині, Слобожанщині, відомі також на Поділлі й зовсім рідкі на Волині та Чернігівщині.

Певні відміни дають будови Буковини та Закарпаття. На цьому останньому, особливо в горах, ціле будівниче мистецтво було занесене з Галичини, про що свідчать і самі архітектурні форми, й навіть підписи майстрів-будівничих

<< назад    вперед >>

© 2006. Все права защищены.