На главную   Контакты   Поиск   Карта сайта   Ссылки 
рефераты
 

Життєвий і творчий шлях Жан-Нікола-Артюр Рембо(реферат), стр. 1

Життєвий і творчий шлях

Жан-Нікола-Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 р. у провінційному містечку Шарлевіль, в Арденнах, на північному сході Франції у буржуазній сім'ї. Мати прищеплювала дітям доброчин­ність, любов до Бога, а батько вчив їх поміркованості та ощадливості. Змалку Артюр подарував батькам неабиякі надії: був богобоязливим, слухняним. Блискуче вчився. Його здібності всіх вражали. Учитель Жорж Ізамбар підтримував перші спроби юного поета. З шести-семи років він почав писати прозою, а потім віршами. У п’ятнадцять років написав вірш “Сенсація”, опублікований без відома автора в одному паризьких журналів на початку 1869 р.

Цього ж року надрукував кілька віршів латиною. Він багато читає, захоплюється творами Ф. Рабле і В. Гюго, а також поезією "парнасців". Віршами "Офелія"', "Бал повішених", "Зло", "Сплячий у долині" поет заявив про себе як символіст. В. Гюго, високо оцінивши його талант, на­звав Рембо "дитям Шекспіра".

Перший період творчості митця (до 1871 р.) позначе­ний впливом авторитетів, що не завадило визріванню бунтарського духу як проти традиційної естетики, так і проти буржуазних порядків провінційного Шарлевіля, де, за словами поета, "ніколи нічого не відбувається". Орієн­туючись па В. Гюго і III. Бодлера, він починає писати вірші, які викривали нікчемність міщанства ("Засіда­телі"), Другу імперію* ("Шаленство кесаря"), лицемір­ство служителів церкви ("Покарання Тартюфа"). Зго­дом захоплюється революційними ідеями, які призвели до краху монархії. У ті часи свої надії на перебудову суспільства він пов'язував з Республікою.

У 1871 p., дізнавшись про проголошення Комуни, ки­дає ліцей і, діставшись до Парижа, потрапляє у вихор революційних подій. За спогадами сучасників, поет брав безпосередню участь у житті комунарів, навіть якийсь час служив у національній гвардії. Суворо-ритмічний "Вільний гімн Парижа", зворушливий образ дівчини-комунарки у вірші "Руки Жанни-Марі" — яскраві свідчення його настроїв. Але після розгрому Комуни, зневірившись у соціальній боротьбі, Рембо в листі до друга від 10 липня 1871 р. просить знищити свої твори про комунарів.

Письменник шукає іншого шляху в поезії, яка, на його думку, має стати пророчицею й ясновидицею. У листі 1871 р. до свого шкільного вчителя Жоржа Ізамбара він стверджує, що поет — віщун і провидець — повинен бути Прометеєм, йти попереду людства. У серпні 1871 p., по­вернувшись до Шарлевіля, Артюр посилає свої вірші Полю Верлену. Хлопець з провінційного містечка зачарував свої­ми рядками відомого поета, і той запрошує його до себе. Знайомство переростає в дружбу. Верлен і Рембо вируша­ють з Парижа на пошуки нових вражень до Бельгії, а потім до Лондона. Цілий рік вони мандрували разом Європою.

У другий період короткочасної творчості (з початку 1871 до початку 1872 р.) поезія Рембо набуває трагічного зву­чання. З-поміж інших вирізняється вірш "П'яний корабель", який С. Цвейг назвав "фантасмагоричним сновидінням, бунтом фарб, химерною симфонією лихоманячих слів". Корабель, який збився з курсу і втратив управління, сим­волічно відображає творчі й життєві пошуки поета.

У символістському сонеті "Голосівки" декларувалися нові принципи мистецтва: перетворення слова на сим­вол, увага до смислового забарвлення звуків, велике зна­чення відчуттів у сприйнятті світу та відображенні ду­ховного життя людини.

У третій період творчості (1872—1873) Рембо пише цикл "Осяяння", що засвідчив народження незвичайної форми вірша, яку можна назвати і віршем у прозі, і ритмізованою прозою. Чарівною красою віє від загадкових картин, ство­рених гарячковою нестримною фантазією поета. Головне в "Осяяннях" — фіксація особистих настроїв і відчуттів, не­залежно від того, що їх викликало: "Є в лісі птах, його спів затримує вас і змушує червоніти. Є годинник, який не дзво­нить. Є вибоїна з гніздом білих звіряток. Є собор, який запалає, й озеро, яке підіймається. Є маленький візок, що, покинутий у гаю або ж заквітчаний стрічками, котиться стежкою. Є трупа маленьких акторів у костюмах, яка з'яв­ляється на дорозі перед стіною лісу. Є, нарешті, й такі, що тебе проганяють, коли ти спраглий і голодний".

Рембо мав непостійну і примхливу вдачу. Як у творчості, так і в житті він шукав різних шляхів, інколи цілком про­тилежних. Серед сучасників користувався славою "скандаль­ного" поета, який, за словами Верлена, "любив так само пристрасно, як і ненавидів". Можливо, внаслідок цього дружні стосунки між двома письменниками нерідко пору­шували сварки, а то й бійки. Після того, як у липні 1873 р. П. Верлен, який стріляв у Рембо, потрапляє до в'язниці, схвильований Артюр впадає наче в лихоманку. Криком душі, зойком людини, яка вже не розраховує на чиюсь допомогу і нее ж кличе у всесвіті когось невідомого, стала книга “Сезон у п

    вперед >>

© 2006. Все права защищены.