На главную   Контакты   Поиск   Карта сайта   Ссылки 
рефераты
 

Бертольд Брехт(реферат), стр. 1

Бертольд БРЕХТ

(1898 - 1956)

Шлях Бертольда Брехта — драматурга, поета і прозаїка, режи­сера і теоретика театру, — починаючи вже з його перших теат­ральних рецензій, віршів та п'єс, завжди супроводжувався різкою полемікою, його творчість була приводом для гострих естетичних дискусій та ідейно-політичної боротьби. Так було в Мюнхені та Берліні у 20-і — на початку 30-х років, так було і в період його перебування в еміграції, й після повернення на батьківщину. Але, без сумніву, Б.Брехт був "найвизначнішим німецьким письменником свого покоління і, незважаючи на існування Й.-Ф. Шіллера та Г. Клейста, певно, найвидатнішим драматур­гом з усіх, кого знала Німеччина..." (С. Каффнер).

Ойген-Бертхольд-Фрідріх Брехт народився 10 лютого 1898 р. у баварському містечку Аугсбург. Батьки його були досить заможні, щоб забезпечити своїм дітям належне майбутнє. Але старший син уже в юнацькі роки розірвав сімейні стосунки, став ізгоєм і бунтарем проти міщанського побуту.

Закінчивши 1917 р. гімназію, вступив до Мюнхенського університету. Проте невдовзі заняття довелося припинити, бо вже навесні 1918 р. мусив іти до армії й стати санітаром в аугсбурзькому військовому шпиталі. Тут юнак безпосередньо зіткнувся з кривавою практикою війни, став свідком жорстокого понівечення людей та їх "лікування" за прискореною методикою, щоб напівкалік можна було скоріше повернути на фронт. Враження від "м'ясорубки", гвинтиком якої самому довелося стати, позначилися і на політичних поглядах Б. Брехта, і на його творчості. У той час, зокрема, була написана його відома "Легенда про мертвого солдата" (1918), сповнена нещадного сарказму, спрямованого проти німецького мілітаризму.

З надією зустрів письменник революційні події в Німеччині, але очікуваних результатів вони не принесли. Розчарування в революційних силах німецького народу відображено у його творчості, зокрема в драмі "Вій барабанів серед ночі" (1919). Згодом він відновив заняття в Мюнхенському університеті, але частіше його можна було зустріти в кафе "Стефанія" — штаб-квартирі мюнхенської літературно-художньої богеми. Вже тоді виявився особливий дар Б. Брехта — уміння залучити до творчого спілкування, до співробітництва багатьох талановитих людей. Невдовзі після переїзду до Мюнхена почав працювати z камерному театрі, але душа його поривалася у Берлін. Починаючи з 1921 p., письменник неодноразово відвідував столицю, вів переговори з театральними діячами.

29 вересня 1922 р. ім'я Б. Брехта стало відомим усій Німеч­чині: цього дня відбулася прем'єра п'єси "Бій барабанів серед ночі", а 24-річний драматург отримав літературну премію імені Клейста. Незважаючи на безсумнівний тріумф у світі мистец­тва, буржуазна публіка не сприйняла завзятого молодого письменника. У листопаді 1923 р. під час гітлерівського путчу в Мюнхені його ім'я було занесене до чорного списку осіб, які знаходилися під особливим наглядом цензури. Б. Брехт був змушений переїхати до Берліна і в 1928 р. після постановки “Тригрошової опери" набув, нарешті, широкого визнання. Б. Брехт розумів, що життя потребує ідейно-філософського осмислення, вимагає від художника свого вираження у мистецтві в адекватній естетичній формі.

Характер публікацій письменника почав змінюватися: за­мість віршів, оповідань, фрагментів із п'єс все частіше з'явля­лися невеликі статті та есе, що засуджували тогочасний стан театру і драматургії. У цих статтях поступово складалися положення відомої "теорії епічного театру". Зазначмо, що цю теорію не треба сприймати як спробу створити власну систему нормативної поетики. Скоріше це вторинна функція творчої практики, яка випливала з потреби усвідомлення та узагаль­нення власного художнього досвіду і тому так часто розроб­лялася у коментарях та примітках до п'єс та вистав.

Драматург розрізняв два види театру: драматичний ("арістотелівський") та епічний. Ось декілька із запропонованих ним зіставлень:

Драматична форма театру

Епічна форма театру

сцена "втілює" дію, залучає глядача до подій;

виснажує його активність, збуджує емоції;

переносить глядача в інше оточення, ставить його в центр подій та змушує співпереживати;

збуджує інтерес до розв'яз­ки, звертається до почуттів

сцена розповідає про дію, ставить глядача в позицію спостерігача;

стимулює його активність, змушує приймати рішення;

показує глядачеві інше оточення, протиставляє його обставинам та змушує вивчати;

збуджує інтерес до розвитку подій, звертається до розуму

Б. Брехт уважав, що драматургія і театр покликані впли­вати передусім не на почуття, а на інтелект людини ("глядач повинен не співпереживати, а сперечатися"), що найваж­ливішим у п'єсі є не змальовані події, а висновки та узагаль­нення, які ви

    вперед >>

© 2006. Все права защищены.