УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ
У лютому 1956 р. відбувся XX з'їзд КПРС, який став визначною подією у процесі десталінізації країни.
XX з'їзд КПРС і проблеми десталінізації країни
· XX з'їзд КПРС на закритому засіданні заслухав доповідь Першого секретаря ЦК КПРС М.С. Хрущова «Про культ особи та його наслідки».
· В доповіді Хрущова вперше в історії радянської держави було піддано критиці сталінські методи керівництва, наведені факти зловживань владою з боку Й. Сталіна та його оточення, засуджені репресії.
· Делегати з'їзду були приголомшені доповіддю, але ухвалили рішення не виносити її на широкий загал. Текст доповіді було надіслано партійним організаціям і розповсюджена постанова по доповіді — «Про подолання культу особи та його наслідків».
· Постанова по доповіді не була такою гострою, в ній не наводились факти, приклади, імена. Постанова не надавала можливості глибоко проаналізувати культ особи, його наслідки.
· Незважаючи на непослідовність і обережність в оцінках минулого, постанова XX з'їзду КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків», доповідь М. Хрущова, що незабаром стала відомою на Заході, сприяли подальшій десталінізації, створювали більш демократичну політичну ситуацію в країні.
Як серед делегатів XX з'їзду КПРС, так і в цілому в країні, далеко не всі були прибічниками критики Й. Сталіна, підтримували заходи з десталінізації. Однак більшістю населення рішення XX з'їзду КПРС біли сприйняті схвально І з надією на краще.
Продовження десталінізації наприкінці 50-х — на початку 60-х років
· Було знято пам'ятники, погруддя і портрети Й. Сталіна, що прикрашали приміщення державних установ. В 1961 р. тіло Сталіна, що до цього знаходилось у Мавзолеї, було перезаховано біля Кремлівської стіни.
· Були змінені назви міст, селищ, районів, вулиць, майданів, заводів, колгоспів, кораблів тощо, які носили ім'я Сталіна.
· Створені спеціальні комісії з реабілітації безвинно репресованих; почалася масова реабілітація.
· Демократизувалась робота партійних організацій Було прийнято новий Статут КПРС, в якому передбачалось оновлення не менше чверті складу ЦК і його Президії на кожних чергових виборах; обрання керівників партійних органів тільки на три строки. Це обмежувало, в певній мірі, владу партійних чиновників
· Докладались зусилля з демократизації всіх сфер суспільного життя.
· Зменшився контроль центральних органів над економікою, тому що були створені територіальні органи управління економікою — ради народного господарства (раднаргоспи).
· Розширились права республік у формуванні бюджету, в сфері матеріально-технічного забезпечення, збуту, в адміністративних питаннях.
· Більше можливостей з'явилося для розвитку культури, свободної творчості.
Особливості дисидентського руху в Україні
• Дисидентський рух був загальноукраїнським явищем; він виникає у всіх регіонах України.
• Дисидентський рух охоплював різні соціальні верстви суспільства
• Дисидентський рух був масовим, організованим (спілки, об'єднання, комісії).
Спочатку дисидентами стали «шестидесятники» — молоде покоління письменників: Л. Костенко, В Симоненко, І Драч, І. Світличний, І Дзюба, В.Стус, Є. Сверстюкта ін.
Потім кількість дисидентів зростає, починають створюватись дисидентські організації.
Дисидентські організації України
Назва
Діяльність
Українська робітничо-селянська спілка (УРСС)
Пропагування ідеї незалежності України Критика політики русифікації Критика радянської системи, методів керівництва країною Організація конференцій, мітингів, видання книг, брошур
Український національний комітет (УНК)
Український національний фронт (УНФ)
Організації дисидентів зазнавали переслідувань. Проти активних їх членів і лідерів було проведено судові процеси в 1961-65 pp. Репресії було спрямовано проти Петра Григоренка, Левка Лук'яненка, Івана Світличного, Панаса Заливахи, Валентина Мороза та багатьох інших відомих дисидентів.
Відповіддю на арешти дисидентів стала книга Івана Дзюби (літературного критика з Києва) «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Автор засудив політику ігнорування громадських прав українського народу, піддав критиці національну політику КПУ.
Наприкінці 50-х — на початку 60-х років в Україні (як і в СРСР в цілому) було досягнуто певних успіхів в розвитку економіки.
Економіка України наприкінці 50-х — в першій половині 60-х років
· Темпи росту економіки значно зросли, але традиційні галузі індустрії — металургія, видобуток вугілля, важке машинобудування — потребували модернізації.
· В машинобудуванні були розроблені і впроваджені нові види техніки (металорізальні верстати, кукурудзозбиральні комбайни тощо), але якість нових виробів була н