УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ

У лютому 1956 р. відбувся XX з'їзд КПРС, який став визначною подією у процесі десталінізації країни.

XX з'їзд КПРС і проблеми десталінізації країни

· XX з'їзд КПРС на закритому засіданні заслухав доповідь Першого секретаря ЦК КПРС М.С. Хрущова «Про культ особи та його наслідки».

· В доповіді Хрущова вперше в історії радянської держави було піддано критиці сталінські методи керів­ництва, наведені факти зловживань владою з боку Й. Сталіна та його оточення, засуджені репресії.

· Делегати з'їзду були приголомшені доповіддю, але ухвалили рішення не виносити її на широкий за­гал. Текст доповіді було надіслано партійним організаціям і розповсюджена постанова по доповіді — «Про подолання культу особи та його наслідків».

· Постанова по доповіді не була такою гострою, в ній не наводились факти, приклади, імена. Поста­нова не надавала можливості глибоко проаналізувати культ особи, його наслідки.

· Незважаючи на непослідовність і обережність в оцінках минулого, постанова XX з'їзду КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків», доповідь М. Хрущова, що незабаром стала відомою на Заході, сприяли подальшій десталінізації, створювали більш демократичну політичну ситуацію в кра­їні.

Як серед делегатів XX з'їзду КПРС, так і в цілому в країні, далеко не всі були прибічниками критики Й. Сталіна, підтримували заходи з десталінізації. Однак більшістю населення рішення XX з'їзду КПРС біли сприйняті схвально І з надією на краще.

· Було знято пам'ятники, погруддя і портрети Й. Сталіна, що прикрашали приміщення державних установ. В 1961 р. тіло Сталіна, що до цього знаходилось у Мавзолеї, було перезаховано біля Крем­лівської стіни.

· Були змінені назви міст, селищ, районів, вулиць, майданів, заводів, колгоспів, кораблів тощо, які но­сили ім'я Сталіна.

· Створені спеціальні комісії з реабілітації безвинно репресованих; почалася масова реабілітація.

· Демократизувалась робота партійних організацій Було прийнято новий Статут КПРС, в якому пе­редбачалось оновлення не менше чверті складу ЦК і його Президії на кожних чергових виборах; об­рання керівників партійних органів тільки на три строки. Це обмежувало, в певній мірі, владу партій­них чиновників

· Докладались зусилля з демократизації всіх сфер суспільного життя.

· Зменшився контроль центральних органів над економікою, тому що були створені територіальні ор­гани управління економікою — ради народного господарства (раднаргоспи).

· Розширились права республік у формуванні бюджету, в сфері матеріально-технічного забезпечен­ня, збуту, в адміністративних питаннях.

· Більше можливостей з'явилося для розвитку культури, свободної творчості.

• Дисидентський рух був загальноукраїнським явищем; він виникає у всіх регіонах України.

• Дисидентський рух охоплював різні соціальні верстви суспільства

• Дисидентський рух був масовим, організованим (спілки, об'єднання, комісії).

Спочатку дисидентами стали «шестидесятники» — молоде покоління письменників: Л. Костенко, В Симоненко, І Драч, І. Світличний, І Дзюба, В.Стус, Є. Сверстюкта ін.

Потім кількість дисидентів зростає, починають створюватись дисидентські організації.

Назва

Діяльність

Українська робітничо-селянська спілка (УРСС)

Пропагування ідеї незалежності України Критика політики русифікації Критика радянської системи, методів керівни­цтва країною Організація конференцій, мітингів, видання книг, брошур

Український національний комітет (УНК)

Український національний фронт (УНФ)

Організації дисидентів зазнавали переслідувань. Проти активних їх членів і лідерів було проведено судові процеси в 1961-65 pp. Репресії було спрямовано проти Петра Григоренка, Левка Лук'яненка, Івана Світличного, Панаса Заливахи, Валентина Мороза та багатьох інших відомих дисидентів.

Відповіддю на арешти дисидентів стала книга Івана Дзюби (літературного критика з Києва) «Інтерна­ціоналізм чи русифікація?» Автор засудив політику ігнорування громадських прав українського на­роду, піддав критиці національну політику КПУ.

Наприкінці 50-х — на початку 60-х років в Україні (як і в СРСР в цілому) було досягнуто певних успі­хів в розвитку економіки.

· Темпи росту економіки значно зросли, але традиційні галузі індустрії — металургія, видобуток вугілля, важке машинобудування — потребували модернізації.

· В машинобудуванні були розроблені і впроваджені нові види техніки (металорізальні верста­ти, кукурудзозбиральні комбайни тощо), але якість нових виробів була н