РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ (1928-1938 pp.)

Поняття "модернізація" означає оновлення, зміну у відповідності з новітніми, сучасними вимо­гами. Радянський уряд і більшовицька партія вважали, що необхідно модернізувати СРСР (і Україну) Засади, напрямки, принципи І засоби здійснення політики модернізації країни були визначені і розроблені партійними з'їздами, конференціями і пленумами ЦК ВКП(б)*.

Радянська модернізація складалася з трьох реформ:

індустріалізації (створення передової промисловості); колективізації (створення колгоспів, радгоспів);

культурної революції (підвищення культурного рівня, освіченості населення; поширення соціалістичної ідеології).

Методи проведення індустріалізації

Економічні досягнення індустріалізації

•

• Планування здійснення індустріалізації по п'ятирічкам (п'ятирічним планам). Перша п'ятирічка розпочалася в 1928 р.

• Зосередження керування економікою в вищих органах влади — ЦК ВКП(б) і ВРНГ (Вищій Раді Народного Господарства).

• Обов'язковість виконання рішень ВКП(б) і ВРНГ

• Збільшення податків з селянських господарств, випуск облігацій на Індустріаліза­цію (розповсюджувались серед населен-ня примусово). Економія на всіх соціальних сферах (охорона здоров'я, освіта, житлове будівниц-тво) з метою накопичення грошових ресурсів для індустріалізації.

• Розвиток патріотичного ставлення до індустріалізації (соціалістичне змагання, пере­виконання планів, суботники тощо).

• Використання праці в'язнів на будівництві об’єктів індустріалі-зації.

• Репресії проти супротивників індустріалізації (здебільшого уявних).

• Створена сучасна промисловість, що забезпечувала незалежність країни від імпорту верстатів, устаткування, чавуну, заліза, сталі та ін.

• Будівництво на території України заводів - гігантів: "Запоріз-сталь"; "Криворізсталь"; "Азовсталь", Дніпроалюмінієвий, Краммашстрой; Харківський тракторний завод та інші.

• Докорінна реконструкція старих заводів: (Луганський паровозобудів-ний; Макіївсь­кий, Дніпропетровський, Дніпродзержинський металургійні та ін.).

• Будівництво Дніпрогесу — найкрупнішої в Європі електростанції.

• Будівництво потужних електростанцій (Зуєвська, Штерівська, Харківська, Київська, Дніпродзержин-ська та ін.).

Вже наприкінці 30-х років, внаслідок індустріалізації, Україна посіла друге місце в Європі (після Гер­манії) по виплавці чавуну, четверте місці в світі по видобутку вугілля. По виробництву металу і ма­шин Україна випередила Францію, Італію.

В той же час блискучі успіхи індустріалізації не могли приховати негативні і навіть трагічні наслідки здійснення цієї складової частини модернізації.

Негативні соціально-економічні наслідки індустріалізації

· Формування директивно-планової економіки (без урахування законів ринку). Зростання ролі партії в державі (бо саме партія реально керувала економікою).

· Відставання легкої і харчової промисловості, тому що цим галузям приділялося значно мен­ше уваги, аніж важкій індустрії.

· Будівництво об'єктів важкої індустрії йшло нерівномірно на теренах України (і інших респуб­лік), що викликало відставання частини регіонів в економічному розвитку.

· Індустріалізація безпосередньо не підвищила добробут народу.

· За роки індустріалізації від тяжких умов праці, голоду, хвороб, репресій загинули десятки ти­сяч людей.

Колективізація сільського господарства почалася ще в 1918-1919 pp. Як правило, у колгоспи, радго­спи, комуни селяни вступали добровільно, примусові заходи не набули ще масового характеру. Зна­чна частина селян зоставалася самостійними господарями.

В 1928 р. Й.Сталін став ініціатором проведення суцільної колективізації. На його думку, що була під­тримана більшістю ЦК ВКП(б), колективізація мала створити умови для прискореного завершення індустріалізації. Вважалося, що колгоспи зможуть забезпечити країну великою кількістю дешевого хліба. Крім того, в ході колективізації передбачалося вирішити ще одну, вже суто політичну пробле­му, — ліквідувати прошарок заможного селянства, що не підтримувало радянську владу.

Етап

Зміст етапу.

1928р.

Уряд СРСР ухвалив рішення в стислі строки провести суцільну колективізацію.

1929р.

Пленум ЦК ВКП(б), який відбувся у листопаді, визначив, що колективізацію в Україні слід завершити восени 1931 — навесні 1932 pp.

1930р. (січень — березень)

Партійно-державний апарат України почав застосовувати примусові заходи ко­лективізації. В колгоспи було зараховано 75% селянських господарств з рема­нентом, худобою, кіньми та ін.

1930р. (березень)