На главную   Контакты   Поиск   Карта сайта   Ссылки 
рефераты
 

Нікколо Макіавеллі (1469-1527) (реферат), стр. 2

противником правління “плакс”’ як флорентійці називали прихильників Савонароли, з одного боку, і диктатури Медічі, з іншого.

Але одні лише переконання не були достатніми для виконання складних функцій секретаря Синьорії. Необхідні були також освіта, тонкий розум, реалістичне мислення і необмежена енергія, направлена на користь своїй республіці. Можна припустити, що батько ознайомив Макіавеллі з основами юри дичної науки і практики.

За час перебування секретарем, протягом 14 років, Нікколо склав багато тисяч дипломатичних листів, донесень, державних розпоряджень, військових наказів, проектів державних законів; здійснив тридцять дипломатичних і військово-дипломатичних поїздок до різноманітних італійських правителів і урядів республік, до Папи, імператора і чотири рази до французького короля. Як секретар комісії Десяти він був організатором і учасником військових кампаній та ініціатором створення республіканського ополчення. Виконуючи усі ці численні обов’язкі, Макіавеллі не петворився на замкненого урядовця. Він був живою, товариською людиною, любив гарно одягатися і не шкодував на це грошей. Особливо дбав про свій одяг, коли доводилось представляти республіку перед іноземцями. Він був сповнений гумору і веселощів, був душею вечірок, які іноді влаштовували члени комісії Десяти.

Нікколо одружився у 33 роки, а у 34 став батьком першої дитини. У нього було п’ятеро дітей: чотири сина (Бернардо, Людовіко, П’єро та Гвідо) і дочка Бартоломія. Макіавеллі піклувавася про сім’ю, з жартівливою ніжністю називаючи її своєю “командою”.

За своїм характером Макіавеллі не був жорстокою людиною, і ті трагічні події, якими була сповнена на той час дійсність, викликали у ньому тяжкі переживання. Але не доводиться заперечувати, що він і в теорії, і на практиці визнавав необхідність рішучих дій в політиці для укріплення централізованої державної влади. У цьому виявляється вся суперечливість особистості і мислення Макіавеллі, що формувались в умовах загибелі республіки і перших кроків абсолютизму Медічі.

Сам Нікколо характеризував себе як людину дії і думки, на перше місце ставлячи дію, “... спочатку жити, а потім філософствувати “, – писав він у 1509 році.

Перша поїздка Макіавеллі відбулася у березні 1499 р., коли він направився до Якопо IV д’Аппіано, володаря Пьомбіно, що на південний захід від Флоренції. 30-річний секретар комісії Десяти зміг запевнити воєначальника не вимагати підвищеня плати за військову службу Флорентійській республіці, яка і так несла шалені витрати на це. У червні того ж року Нікколо був направлений до Катаріни, правительки надзвичайно важливого для республіки пункту Форлі. Не дивлячись на всі хитрощі досвідченої правительки, перший дипломатичний екзамен відмінно вдався флорентійському посланцю: дружба з Катаріною була збережена, що було вкрай важливо в умовах боротьби за Пізу.

Досвід вдач і поразок був викладений Макіавеллі у його першій книзі, написаній у 1499 р., – «Міркування, підготовлене для магістрату Десяти про пізанські події». За формою це була звичайна доповідь, а за змістом – перші нариси «Військового мистецтва», трактату, який він створить через двадцять років.

Між тим над Італією нависали хмари. В жовтні 1499 р. французькі війська ввійшли до Мілану, а на початку наступного року його правитель Людовіко Моро був узятий в полон і перевезений до Франції. Долі італійських держав перейшли до рук Людовіка ХІІ, до якого у червні 1500 р. була направлена делегація від Флорентійської республіки, до складу якої входили Нікколо Макіавеллі і Франческо Каза. Але Каза захворів, і Макіавеллі лишився єдиним представником республіки при дворі. Він не тільки вивчає французьку політику, а й намагається вплинути на неї.

По поверненню з Франції в 1501 р., секретар комісії Десяти мав вирішувати проблеми, пов’язані з підкореною, але вічно неспокійною Пістойєю: він веде листування, складає накази, тричі їздить туди. Усі ці події знову ж таки дають йому поживу для міркувань, результатом яких стало написане ним у квітні 1502 р. «Повідомлення про міри, прийнятих у Флорентійській республіці для замирення партій в Пістойї». В 1502 р. Маккіавелі зустрічається з Цезарем Борджа – герцогом Валентино, який став прообразом “Государя”, що був написаний у 1513 р.

Нікколо рано познайомився з тіньовою стороною політики: дев’яти років він бачив повішених за наказом Медічі змовників Пацци; двадцяти трьох – спостерігав вигнання Медічі з Флоренції; двадцяти дев’яти – страту Савонароли. Тричі він був свідком того, як Флоренція знаходилась на краю загибелі. Далі, зі спостерігача він став учасником подій – його думка і енергія були направлені на збереження та зміцнення Флорентійської держави.

В 1502 р. проти Флоренції повстали Ареццо і Ван-ді-К’яна, в зв’язку з чим Макіавеллі визнав за потрібне сформулювати способи замирення міст, які відділилися від своєї метрополії. Він написав нарис «Про способи поводження з бунтівним населенням Ван-ді-К’яна». Ав

<< назад    вперед >>

© 2006. Все права защищены.