На главную   Контакты   Поиск   Карта сайта   Ссылки 
рефераты
 

Польська письменниця Марія Павліковська-Ясножевська (реферат), стр. 1

Реферат на тему: “Польська письменниця Марія Павліковська-Ясножевська”

Присудження Нобелівських премій наприкінці минулого століття Чеславові Мілошу (1980) і Віславе Шимборській (1996) допомогло усвідомити, що польська поезія - одна з яскравіших на світі. Можна просто сказати, що Польщі повезло з поезією.

Польська поезія для нас - що "сестра рідна": навіть для недосвідченого вуха "по-родинному" звучать імена Тувима, Галчинського чи, скажемо, Лесьмяна. За польських "нобелів" "хворіли" як за наших: за Шимборскую, щоправда, менше, ніж за Мілоша, але все-таки. Ну і Папа Римський Іоанн Павло II - він адже не тільки поляк і церковник, але і поет: Кароль Войтила.

Усе це чудово - з одним лише "але": польська поезія існувала для нас поза літературним контекстом, оскільки на росіянині толком не було повноцінної її антології.

У відродженої послу 1918 Польщі література перетерпіла істотні зміни. Об’єднавшись в групу «Скамандр» поети-лірики нового покоління відкидали ідею патріотичного і цивільного служіння суспільству як нав'язану політичними обставинами. Ю.Тувим (1894–1953), можливо, самий талановитий зі скамандритів, чарівник слова, умів наповнити вірші могутньою ліричною силою. Поезія А.Слонимського (1895–1976) була раціоналістичної, плутаної і риторичний. Захоплений польською історією Я.Лехонь (1899 –1 956) цікаво переломив романтичну традицію. Я.Івашкевич (1894–1980) після недовгого захоплення експресіонізмом затвердився на позиціях естетизму. Поезія К.Вежинського (1894–1969) перетерпіла складну еволюцію: життєстверджуючий ліризм ранніх віршів у роки післявоєнного вигнання поета поступився місцем трагедійному звучанню.

До скамандритам певною мірою примикали поети Марія Павликівська-Ясножевська (Pawlikowska-Jasnorzewska) (1893–1945), автор блискучих ліричних мініатюр автор книги віршів "Рожева магія" (1924), "Дансинг" (1928), "Балет в'юнків" (1935), "Жертовний голуб" (1941).

Поки досить традиційні поети-скамандрити і їхні послідовники завойовували широкого читача, не настільки голосну, однак не менш важливу революцію вершили в поезії абстракціоністські групи, головним чином футуристи і т.зв. «Краківський авангард».

Навіть при швидкому погляді на польську поезію першої половини століття відразу ж зауважуєш дві абсолютно несхожі жіночі фігури. Казимира Іллакович і Марія Павликівська-Ясножевська. Перша книга Іллакович вийшла в 1912 році, вірші були мужні і "чоловічі".

Перші книги Павликівської - "Блакитні небилиці",1922, "Рожева магія", 1924, - це "жіноча", можна навіть сказати, "дамська" лірика (блакитний і рожевий - традиційні кольори дамських будуарів).

"Жінка-квітка" - саме так розуміли жіночність на початку століття. У багатьох віршах різного років Павликівська порівнює себе з трояндою.

Відчутно споріднення її поезії з поезією Бальмонта чи Жителя півночі. От, наприклад:

Золотих справ майстер божий, Щоб життя пилося мені солодко, Зроби кубок мені пригожий Зіркоблискучого злата!

Іллакович і Павликівська стали класиками польської поезії ХХ століття. У свідомості критиків вони сусідили з поетами "Скамандра" (ріка, що протікала біля древньої Трої), самим визнаним і популярної серед який був Юліан Тувим.

Павликівська автор величезної кількості віршів, від яких неможливо відірватися, деякі з них увесь час хочеться цитувати, такі, наприклад, як рубаї Павликівської. Це, мабуть, жанр, що не має назви, опоетизовані афоризми. От деякі з них:

Ви зауважуєте, що навіть зі знайомим Слів не знайдеш тепер. Так змінився Homo. Вид змінюється: замість розуму - крила. Ми комахи! – порозумійся з комахою!

Чоловіка що мильні міхури: перший завжди невдалий, другий уже краще, але тільки третій по-справжньому красивий і райдужний. Виявившись по тим чи іншим причинам удалині від батьківщини, — Марія Павликівська не поривали з нею духовного зв'язку, тяглася до неї звідси:

Польща, ти в мене під подушкою,

начебто в дитинстві улюблена книжка, -

тужила Марія Павликівська-Ясножевська (1891-1945), що закінчила свої дні в Англії.

Буденні людські турботи, свята інерція буття — вони воістину неминущі, але чи досить тільки їх? Що ж, є ще вічні і прекрасні людські почуття, є любов. Останнім часом тема ця якось збідніла в нашій поезії, тим важливіше нам доторкнутися до любовної лірики польських поетів різних поколінь, побачити, які точні, нетривіальні слова знаходять вони там, де, здавалося б, усі вже сказано і багаторазово повторено:

Замість губ, що ще цілуватися не сміють, -

цигарка, запалена від цигарки...

(переклад Н. Астафьевої)

    

© 2006. Все права защищены.