На главную   Контакты   Поиск   Карта сайта   Ссылки 
рефераты
 

Людвіг Ван Бетховен. Життєвий і творчий шлях (реферат), стр. 1

Людвіг Ван Бетховен. Життєвий і творчий шлях.

БЕТХОВЕН, ЛЮДВІГ ВАН (Beethoven, Ludwig van) (1770–1827), німецький композитор, якого нерідко вважають найбільшим творцем усіх часів. Його творчість відносять як до класицизму, так і до романтизму; насправді ж воно виходить за рамки подібних визначень: твору Бетховена  насамперед вираження його геніальної особистості.

Бетховен народився в Бонні, приблизно 16 грудня 1770 (хрещений 17 грудня). У його жилах крім німецької текла і фламандська кров: дід композитора по батьку, теж Людвіг, народився в 1712 у Малині (Фландрія), служив півчим у Генті і Лувені й у 1733 перебрався в Бонн, де став придворним музикантом у капелі курфюрста-архієпископа Кельнського. Це була розумна людина, гарний співак, професійно підготовлений інструменталіст, вона дослужився до посади придворного капельмейстера і користався повагою навколишніх. Його єдиний син Іоганн (інші діти вмерли в дитячому віці) з дитинства пік у тій же капелі, але положення його було хибке, оскільки він сильно пив і вів безладне життя. Іоганн взяв у дружини Марію Магдалену Лайм, дочка кухаря. У них народилося семеро дітей, з яких у живих залишилися троє синів; Людвіг, майбутній композитор, був старшим з них.

Бетховен виріс в убогості. Батько пропивав свою убогу платню; він займався із сином грою на скрипці і фортепіано в надії, що той стане вундеркіндом, новим Моцартом, і забезпечить родину. Згодом батьку додали платня в розрахунку на майбутнє його обдарованого і працьовитого сина. Попри все те хлопчик непевно володів скрипкою, а на фортепіано (як і на скрипці) любив більше імпровізувати, чим удосконалювати техніку гри.

Загальне утворення Бетховена було настільки ж несистематичним, як і музичне. В останньому, однак, велику роль грала практика: він грав на альті в придворному оркестрі, виступав виконавцем на клавішних інструментах, у тому числі на органі, яким зумів швидко опанувати. К.Г.Нефі, з 1782 боннський придворний органіст, став першим дійсним учителем Бетховена (у числі іншого він пройшов з ним весь Добре темперований клавір И.С.Баха). Обов'язку Бетховена як придворного музиканта значно розширилися, коли ерцгерцог Максиміліан Франц став курфюрстом Кельнським і почав піклуватися про музичне життя Бонна, де розташовувалася його резиденція. У 1787 Бетховенові удалося уперше відвідати Відень – у той час музичну столицю Європи. По розповідях, Моцарт, послухавши гру юнака, високо оцінив його імпровізації і напророкував йому велике майбутнє. Але незабаром Бетховен повинний був повернутися додому – його мати лежала при смерті. Він залишився єдиним годувальником родини, що складалася з безпутного батька і двох молодших братів.

Обдарованість юнака, його жадібність до музичних вражень, палка і сприйнятлива натура привернули увагу деяких освічених боннських сімейств, а блискучі фортепіанні імпровізації забезпечили йому вільний вхід у будь-які музичні збору. Особливо багато зробило для нього сімейство Бройнінг, що взяло опіку над незграбним, але оригінальним молодим музикантом. Доктор Ф.Г.Вегелер став йому іншому на все життя, а граф Ф.Е.Г.Вальдштейн, його захоплений шанувальник, зумів переконати ерцгерцога послати Бетховена для навчання у Відень.

У Відні, куди Бетховен приїхав у друг раз у 1792 і де залишався до кінця своїх днів, він швидко знайшов титулованих друзів-меценатів.

Люди, що зустрічалися з молодим Бетховеном, описували двадцятилітнього композитора як кремезної молодої людини, схильного до франтівства, часом зухвалого, але добродушного і милого у відносинах із друзями. Розуміючи недостатність свого утворення, він відправився до Йозефу Гайдну, визнаному віденському авторитету в області інструментальної музики (Моцарт умер роком раніше) і якийсь час приносив йому для перевірки вправи в контрапункті. Гайдн, однак, незабаром охолонув до перекірливого учня, і Бетховен потай від нього став брати уроки в И.Шенка і потім у більш ґрунтовного И.Г.Альбрехтсбергера. Крім цього, бажаючи удосконалитися у вокальному листі, він відвідував протягом декількох років знаменитого оперного композитора Антоніо Сальєрі. Незабаром він ввійшов у кружок, що поєднував титулованих аматорів і професійних музикантів. Князь Карл Ліхновський увів молодого провінціала в коло своїх друзів.

Питання, наскільки середовище і дух часу впливають на творчість, неоднозначний. Бетховен читав добутки Ф.Г.Клопштоку, одного з попередників руху «Бури і натиску». Він був знаком з Ґете і глибоко почитав мислителя і поета. Політичне і громадське життя Європи того часу було тривожною: коли Бетховене прибув у 1792 у Відень, місто був схвильований звістками про революцію у Франції. Бетховен захоплено приймав революційні гасла й оспівував волю у своїй музиці. Вулканічна, вибухова природа його творчості – безсумнівно, утілення духу часу, але тільки в тім зм

    вперед >>

© 2006. Все права защищены.